Про будівництво й ремонт - головна сторінка  Про будівництво й ремонт - головна сторінка  Про будівництво й ремонт - головна сторінка  Про будівництво й ремонт - головна сторінка

Готування глиняного розчину

Якість кладки печі залежить від правильності готування глиняного розчину, товщини швів, перев'язки цегли і його якості

Розчин для кладки повинен бути середньої, або нормальної, пластичності Такий розчин дає малу усадку, висихаючи не тріскається, міцно зв'язує між собою цегли й витримує високу температуру ( до 1000°С) не руйнуючись

Дуже пластичний, або жирний, розчин дуже зручний у роботі, тому що розрівнюється по цеглі тонким шаром без розриву, але, висихаючи, тріскається, дає більшу усадку, а під час роботи прилипає до рук, що утрудняє кладку

Малопластичный, або худий, розчин не тріскається, майже не дає усадки, але неміцно зв'язує між собою цегла, а зі швів швидко выкрошивается (обсипає).

Глиняний розчин найкраще готувати із цегли-сирцю. У такому розчині втримується необхідна кількість глини й піску

Пісок для готування глиняних розчинів повинен бути дрібним, тобто гірським, очищеним від рослинності й великих часток (гравію). Такий пісок просівають через часте сито із гніздами 1,5x1,5 мм. Можна застосовувати сито й з більшими гніздами - до 3x3 мм, але тоді в розчині будуть піщини крупностью до 3 мм, що не дозволить одержати тонкий шов

Кількість піску, що додається в розчин, залежить від якості глини. ФахівціиПічники визначають якість глини, розтираючи її між пальцями, але це досягається великою практикою. У домашніх умовах глину можна перевірити наступними способами

143. Визначення пластичності (жирності) розчину веслом; а - мала пластичність (худий розчин); б - середня пластичність (нормальний), в - висока пластичність (жирний); 144. Визначення пластичності глиняного розчину способом `кульки`: а - кулька з розчину малої пластичності (стиск 1/5-1/4 діаметра). б - кулька з высокопластичного розчину (стиск 1/2 діаметра); 145. Визначення плистичности глиняного рствора способом `жгутика` (ліворуч - розтягуванням, праворуч - згинанням навколо качалки): а - высокопластичный, б - середньої пластичності, в - малій пластичностіПерший спосіб У цебро (10 л) із глиною додають воду і перемішують остроганной довгою дощечкою (веслом) до сметанообразного стану (мал. 143). Якщо розчин покрив весло тонким шаром (1 мм), то значить він худий, малопластичный і вимагає додавання жирної глини. Якщо шар глини на веслі досягся 2 мм і вона прилипла окремими згустками, то глина має нормальну пластичність. Товстий шар глини, що налипнув на весло, свідчить про її високу пластичність і необхідності додавання піску. Пісок слід додавати невеликими порціями, спочатку на цебро літрову банку. Далі пісок такими порціями додають доти, поки розчин не досягнеться нормальної пластичності

Другий спосіб Очищену від великих часток глину відміряють однаковими порціями, наприклад літровою банкою. Відбирають п'ять порцій: першу залишають у чистому виді, у другу додають одну десяту частину банки піску, у третю - одну четверту частину, у четверту - три четверті, у п'яту - повну банку. Цей спосіб застосовують для глини середньої жирності. У жирну глину пісок додають у наступній кількості: у другу порцію - 0,5 банки, у третю - повну банку, у четверту - 1,5 банки, у п'яту - 2 банки. Перша порція залишається без добавок

Пісок ретельно перемішують із глиною й в отриману суміш додають воду доти, поки при перемішуванні не вийде розчин, що добре розминається пальцями, що й не прилипає до рук. З кожної порції розчину скачують по п'ять кульок діаметром до 5 див. Із двох кульок кожної порції роблять коржа товщиною по 2-3 див. Кульки й коржа сушать у приміщенні без протягів 8-12 сут, найкраще на підлозі

Розчин уважається придатним для кладки печі, якщо висохлі кульки й коржа не розтріснулися, а кульки, падаючи з висоти 0,75-1 м, не розсипаються на підлозі. Якщо на коржах по краях є дрібні тріщини, то такий розчин ще припустимо використовувати для роботи

Коржа й кульки з жирного розчину розтріскуються по краях. На кульках з худого, не утворюється тріщин, але, падаючи, вони розсипаються. При невеликім натисненні коржа з такого розчину також розсипаються на дрібні шматочки

Перевірити придатність розчину можна й так. Скачані кульки по одному кладуть між струганими дошками й надавлюють на верхню з них. При невеликім натисканні кулька з худої глини розсипається на шматки, причому це відбувається, коли стиск тільки починається. На кульці з небагато більш пластичної глини при стиску на 1/5-1/4 діаметра утворюються більші тріщини (мал. 144, а), на кульці з нормальної глини такі ж за формою, але більш тонкі тріщини з'являються при стиску на 1/3 діаметра (мал. 144, б). У кульок з жирної глини тонкі тріщини виникають при стиску їх на 1/2 діаметра

З такого ж глиняного тесту, що й кульки, розгортають руками жгутики товщиною 1-1,5 див, довжиною 15-20 див. Ці жгутики перевіряють на розтягування або згинання у формі кільця навколо круглої дерев'яної качалки діаметром 4-5 див. Жгутики з жирної глини витягаються плавно й поступово утоньшаются, утворюючи в місці розриву гострі кінці (мал. 145, а). Жгутики з нормальної глини витягаються плавно й обриваються, коли товщина в місці розриву досягає 15-20% початкового діаметра (мал. 145, б). Жгутик з худої глини мало розтягується або майже не розтягується й дає нерівний розрив (мал. 145, в).

При згинанні навколо качалки на жгутике з жирної глини не утворюється тріщин (мал. 145, а), на жгутике з нормальної виникають дрібні тріщини (мал. 145, б), а на жгутике з худої з'являється багато великих тріщин і розривів (мал. 145, в).

Підібравши розчин, починають його готування, отмеряя глину й пісок відповідними об'ємними частинами. Перед готуванням розчину матеріали просівають через сито. Глину просівати важко, тому її рекомендується спочатку відміряти в потрібній кількості, завантажити в бочку або ящик і залити водою, ретельно перемішавши. Розмоклу глину знову добре перемішують, додають воду до одержання густоти рідкої сметани й проціджують через сито, краще із гніздами не більш 1,5x1,5 мм. У глину додають потрібна кількість піску, і отриману суміш ретельно перемішують, а потім проціджують через сито із гніздами до 3x3 мм, щоб додати розчину однорідність. Добре перемішаний глиняний розчин легко сповзає зі сталевої лопати, не розтікаючись на ній. На дотик він однорідний, у ньому не повинне бути окремих піщаних або глиняних згустків

Густоту розчину регулюють додаванням у нього води й перемішуванням. Цю операцію виконують під час кладки печі, на робочім місці. Розчин повинен бути, як сметана середньої густоти. Такий розчин легко видавлюється під дією ваги вимоченого цегли або при невеликому натиску на нього. Із просіяного (процідженого) глиняного розчину можна одержати тонкі (3-5 мм) шви

Глиняні розчини мають низьку міцність, тому в них рекомендується додавати поварену сіль (100-250 г на цебро розчину) або цемент (3/4 л). Сіль попередньо розчиняють у воді, а цемент зачиняють водою до густоти сметани й потім ретельно перемішують із розчином. Кількість розчину, що йде на грубну кладку, досить велике. У середньому вважають, що без обліку втрат на 100 шт. цегли при кладці його плиском і товщині швів 5 мм необхідно 20 л розчину (2 десятилитровых цебра). З урахуванням втрат необхідні 2,5 цебра розчину. Для російських печей розчину потрібно на 15-20% більше.

Нагадаємо, що тільки пластичний потрібної густоти розчин добре заповнює всі нерівності цегли й шви стають щільними, міцними, газонепроникними